Метод вибору запобіжника

1. Нормальний струм: Спочатку нам потрібно знати нормальний струм, який протікає через запобіжник у використовуваному колі.

Зазвичай нам доводиться заздалегідь встановлювати зниження, а потім вибирати за таким принципом: тобто нормальний струм має бути меншим за добуток номінального струму та коефіцієнта зниження.

2. Струм запобіжника: Відповідно до специфікацій UL, запобіжник слід швидко перемикати на номінальний струм, що вдвічі перевищує номінальний струм. Однак у більшості випадків, щоб забезпечити надійність запобіжника, ми рекомендуємо використовувати струм запобіжника, який у 2,5 рази перевищує номінальний струм.

Крім того, важливий час спрацьовування запобіжника, але також необхідно звернутися до діаграми характеристик запобіжника, наданої виробником, щоб зробити висновок.

3. Напруга холостого ходу: напругу холостого ходу, як правило, слід вибирати меншою за номінальну напругу.

Наприклад, коли в колі змінного струму 100 В використовується запобіжник з номінальною напругою постійного струму 24 В, він може займатися або перегоріти.

4. Струм короткого замикання: Максимальне значення струму, що протікає в колі, коли відбувається короткое замикання, називається струмом короткого замикання. Для різних запобіжників вказано номінальну здатність відключення, і під час вибору запобіжника необхідно бути обережним, щоб струм короткого замикання не перевищував номінальну здатність кола.

Якщо вибрано запобіжник з малою ємністю розривного кола, це може призвести до його перегорання або пожежі.

5. Ударний струм: Форма хвилі (форма імпульсного струму) для спостереження ударного струму використовується для розрахунку його енергії за допомогою значення I2T (значення інтеграла Джоуля). Ударний струм відрізняється за величиною та частотою, а також його вплив на запобіжник. Відношення значення i2t ударного струму до значення i2t запобіжника одного імпульсу визначає, скільки разів запобіжник буде стійким до ударного струму.